Лялькар — середина шляху і перша його сходинка, куди не піднімаються без ритуалу просування. Тут шлях Блазня остаточно перестає бути про особисту майстерність і стає про владу над чужими діями.
Ядро сходинки — керування нитками духовного тіла. Лялькар розрізняє ці нитки та керує ними на відстані до ста метрів. Через нитки живої істоти він впливає безпосередньо на її душевне тіло, астральну проєкцію, тіло серця та розуму та ефірне тіло — а вже ефірне тіло слугує мостом, через який підкоряється саме фізичне тіло жертви.
Інші сили додають половину й більше: та сама Повітряна куля б'є вже як постріл з парової гвинтівки.
Метод дії цієї сходинки в каноні розписано докладніше, ніж у більшості, і він повністю про театр:
лишатися за кулісами та змушувати працювати ляльку, а не себе;
пам'ятати, що в кожної ляльки є своя роль та свій характер;
ставити «п'єси», як режисер, і отримувати відгук глядача;
вести ворога через ляльку, змушуючи його самого грати роль ляльки.
Ритуал просування під стать: зілля приймають під спів русалок.
