Пастир — середина шляху і перша його сходинка з ритуалом просування.
Головне нове вміння називається Випас, і звучить воно куди невинніше, ніж працює: носій поглинає в себе чужу душу разом із потойбічною характеристикою або дарованою силою — включно з привидами та злими духами — і користується цими силами сам.
Магія плоті й крові поглиблюється, а керування тінями переростає в Наказування тінями: тепер Пастир безпосередньо розпоряджається глибокими тінями, які не належать нічому живому.
Метод дії сходинки звучить майже пасторально й від того особливо двозначно: Пастир — і провідник для людей, і ватажок заблукалих душ, що не дає їм відбитися від «отари» та веде їх правильною дорогою. З огляду на те, що тим самим носієм душі й поглинаються, «правильна дорога» тут поняття розтяжне.
Ритуал просування влаштований так, що душа й тіло на час розходяться:
витягти свою душу з тіла;
змусити бездушне тіло випити зілля;
і повернути душу назад, завершивши сходження.
